У західних обастях України в останні дні у соцмережах активно поширюють допис про похорон «айдарівців». Але пости розповідають про трагічні події загибелі воїнів у 2014 році! Чому такі публікації з’явилися саме зараз, чому активно розганяють цей пост, і чому акцентують увагу на цій трагедії – далі розібралися у матеріалі. Попередньо – це ІПСО.
МЕСЕДЖ: «Похорони айдарівців. 28 трун. Всі хлопці були неопізнані, бо їх порубали а тоді ще й спалили», – саме такими словами розпочинається пост-першоджерело, який з’явився у соцмережах ще у 2018 році. І з того часу інформація періодично випливає у Facebook та на сайтах-сміттярках.
Що було у 2014 році?
У жовтні 2014 року у ЗМІ з’явилась інформація, що в Старобільську Луганської області поховали 27 солдатів батальйону «Айдар». Було сказано, що вони загинули 5 вересня в бою з проросійськими бойовиками між селищем Металіст і містом Щастя. http://surl.li/cpooa
Тіла загиблих неможливо було опізнати, тому їх поховали в безіменній братській могилі. Особи військових мали ідентифікувати пізніше за зразками ДНК, які взяли перед похованням. http://surl.li/cpoob
Як вдалося з’ясувати, на околицях Старобільска дійсно є кладовище невідомих солдатів російсько-української війни. Майже 8 років тому тут з’явилися поховання тимчасово невстановлених бійців, загиблих у боях на Луганщині. Це поховання – одне з трьох в Україні, де лежать військові, чиї імена невідомі. Такими самими є Краснопільський цвинтар біля Дніпра і Кушугумський поруч із Запоріжжям.
Скільки було поховано тіл?
Про військове поховання у Старобільську розповів у 2014 році старшина 24-го штурмового батальйону «Айдар» Микола Павлюченко. http://surl.li/cpood
За словами чоловіка, з 27 тіл половина ‒ «айдарівці», половина ‒ десантники 80-ї десантної аеромобільної бригади. Під поховання виділили окрему частину лісу біля районного цвинтаря. П’ять днів копали траншеї у лісі. Коли все було готове до поховання, 28-го скинули з вертольоту в річку Айдар.
«За формою було видно, що це танкіст. Незрозуміло, звідки він, але ми поховали його разом з усіма», – розповів айдарівець Павлюченко.
Тим часом на Луганщину «Новою поштою» надіслали 28 однакових трун і хрестів з Волині за підтримки отця Михайла Бучака. http://surl.li/cpooj
Прапори на місці поховання поставили лише пару років тому ― переймалися, що їх зриватимуть, але це сталося тільки раз. http://surl.li/cpoop
Коли почалася ідентифікація тіл, рідні упізнали й забрали їх додому, аби перепоховати. Прапор і вінок на землі означають, що прах забрали. Де хрест з номером ― невпізнані. А на похованнях тих, кого упізнали й залишили в Старобільську, стоять стели. На кінець 2021 року невідомих ще залишалося принаймні дванадцятеро. http://surl.li/cpoop
Чому ці пости – ІПСО!
Як бачимо, масове поховання айдарівців дійсно відбулося у 2014 році на Луганщині. Але чому цей допис нині знову «розганяють»?
Неодноразово допис про «приховану правду» оприлюднювали в групі Ukrainian People Magazine. http://surl.li/cpoot
Аж 12 разів лише у 2021 та 2022 роках! Група у фейсбуці багаточисельна, більше 212 тисяч користувачів. http://surl.li/cpoot
Як вдалося з’ясувати, оригінальний допис був зроблений Konstantyn Korol у Твіттері у серпні 2018 року. http://surl.li/cpopa
Допис у Твіттері поширили біля 700 користувачів, зате у фейсбуці та на сайтах-сміттярках – він без вказаного авторства поширюється із шаленою швидкістю. http://surl.li/cpopd
У липні 2022 року цей допис знову підняли і почали активно «розкачувати» по усіляких пабліках. http://surl.li/cpoph
ВИСНОВКИ
- Зважаючи на те, що нещодавно російські загарбники підірвали приміщення з українськими військовополоненими в Оленівці, подібні дописи про смерть українських захисників покликані вкрай негативно впливати на бойовий дух наших військових та цивільне населення. А це – ні що інше, як чергова хвиля ІПСО (інформаційно-психологічних операцій).
- Аби компенсувати невдачі на фронті, росіянам потрібна прицільна психологічна зброя, яка б могла залякати та деморалізувати українців. Дописи про масову загибель військових з використанням відомих назв батальйонів (наприклад «Айдар») – один з елементів ІПСО.
Авторка: Тетяна Палаєвська
Матеріал підготовлено в рамках ініціативи “Мережа з протидії дезінформації” проектом “Брехунець”
