Росія активно працює над зривом мобілізаційного процесу в Україні. Фейки, саркастичні меми, постановчі відео, які мають на меті дискредитувати ЗСУ та командування — в хід йде все. Реальні проблеми є, але росія також вміє їх роздмухати та подати під вигідним ракурсом. На жаль, олію до вогню підливають і західні медіа, і не дуже професійні журналісти україномовних ЗМІ.
Що конкретно ми маємо на увазі? На Washington Post вийшла стаття з заголовком: “В цьому українському селі майже не залишилось чоловіків”: http://surl.li/rvhdi Далі йде розповідь про село Маків на Хмельниччині, де залишилось “декілька чоловіків призовного віку”. Й інші мешканці села, звичайно, бояться, що їх також призвуть до війська. І далі описуються наші проблеми з мобілізацією. І насправді той факт, що вони описуються — це правильно. Озвучення проблеми — перший крок до її вирішення. Проблема в тому, ЯК ця проблема описується. І перекладається нашими ЗМІ. Далі про це у матеріалі.
Так, наприклад, BBC Ukraine винесли в заголовок дуже емоційну цитату: “Людей хапають на вулиці як собак”. І тут ми впираємось в першу проблему матеріалу: відсутність балансу думок. Загалом вся стаття — це приклади смертей, зниклих безвісти та поганих працівників ТЦК. Риторика, яка ідеально підкреслює і проросійську: “армія — це смерть”.
Проте, якщо армія — це смерть, чому ми так активно підіймаємо питання демобілізації бійців, які вже 2 роки у війську? А як щодо досвіду тих, кого не хапали й не везли в ТЦК, а хто мав спокійний досвід спілкування? Такі люди є і журналісти не повинні були б мати проблем їх знайти.
Військовослужбовець ЗСУ Олександр Рудоманов опитав своїх підписників щодо досвіду спілкування з ТЦК і відгуків, від яких не хочеться перепливати Тису, було достатньо. Чому такі приклади не були представлені в тексті? Про них не подумали чи не захотіли подумати? http://surl.li/rvimf
Цей баланс потрібен не для піару ТЦК, а для того, щоб в процесі дослідження тематики в тому числі побачити шляхи розв’язання проблем. Цей текст міг би стати варіантом журналістики рішень, але став підгавкуванням російській пропаганді.
Інша проблема тексту — маніпулятивність. Візьмемо для прикладу фразу про працівників ТЦК, які нібито не воюють.
Коли він приїхав додому у коротку відпустку, його зупиняли на вулиці й допитували представники військкомату. Коли зрозуміли, що він уже служить, вони запитали, як він ставиться до людей, “які жодного дня не бачили війни” — на що Сергій відповів, що зневажає саме їх, а не своїх односельців. “Ви військові, а я цивільний, але я воюю, а ви ні”, — сказав він представниками ТЦК, після чого розмова “закінчилася відразу”, каже Сергій: http://surl.li/rviny
І це також підтримує ідею того, що працівники ТЦК — це виключно мордаті тилові корупціонери. Звичайно, ми нічого не знаємо про працівників ТЦК, яких зустрів Сергій, але ми точно можемо звернути увагу на те, що в ТЦК багато воїнів, які пройшли фронт, отримали поранення і потрапили в тил в центри комплектації.
Наприклад, колишній бойовий медик Азову: http://surl.li/rvitj Або снайпер з діабетом, який вийшов з-під контролю: http://surl.li/rvity Або 22-річний Влад, який з 18 років служить в окремій десантно-штурмовій бригаді і також отримав поранення: http://surl.li/rvivs Продовжувати можна довго, такі випадки гугляться на раз два, але в текст вони чомусь не потрапили.
Щобільше, ідея замінити працівників ТЦК ветеранами виникла ще в 2023 році. Про це розповів перший заступник міністра оборони України Олександр Павлюк в етері телемарафону. «До кінця року 30% керівного складу ТЦК мають бути замінені людьми, які не лише воювали, а мають, на жаль, каліцтва, не можуть продовжувати службу в бойових частинах», — зазначив він: http://surl.li/rvixp
Також директорка Інститут масової інформації Оксана Романюк у своєму дописі зауважує, що текст ніби суперечить сам собі: “На початку йдеться про те що з села вигребли всіх чоловіків, а всередині ми читаємо “у трьох учнів його класу батьки служать в армії”. Гм, це приблизно середній рівень по Україні, +\-, принаймні у нас в Києві десь так само”, — пише Романюк: http://surl.li/rvjcw
А ще в тексті багато емоційної забарвленості та протиставлення сходу та заходу. Ну про що може ще мріяти російська пропаганда?
Єдина фраза, яка озвучує, що мобілізація не може бути ідеальною, бо закони розроблялись в мирний час знаходить в кінці після основного тексту в українській версії. Але навряд вона вирівнює всепропальщину, подану картинкою з кладовища. На якій немає військових.
Ну й останнє. Так, в Україні гинуть люди на фронті, багато: вперше Зеленський озвучив цифру в 31 000 загиблих. А ще ж полонені, зниклі безвісти тощо. Проте, це подається так, ніби це провина України. Але не Україна почала цю війну. І насправді Україна не отримує задоволення від мобілізації. Якщо в США переймаються цим процесом, є багато шляхів допомогти нам розгромити ворога у військовому плані. І ніяка примусова мобілізація більше не знадобиться.
