Представники російської влади активно апелюють до нібито “героїчного минулого” Росії, щоб демонструвати свою могутність та залякувати опонентів. Медведєв згадує перемогу над Наполеоном, погрожуючи “дрібним бонапартикам”, а Мединський на переговорах заявляє, що “Росія може воювати вічно”.
Що приховується?** За гаслами про “величне минуле” приховуються численні ганебні поразки, про які російська пропаганда воліє мовчати:
1. Прутський похід Петра I (1711) – повний розгром російської армії, оточення та капітуляція. Щоб вийти з оточення, Петру I довелося заплатити Османській імперії 150-200 тисяч рублів.
2. Кримська війна (1853-1856) – катастрофічна поразка Росії від коаліції Османської імперії, Великої Британії, Франції та Сардинського королівства. Втрати Росії: понад 500 тисяч вбитими та пораненими (проти 230 тисяч у союзників). Імперія була змушена підписати капітуляцію, втративши право мати флот на Чорному морі.
3. Російсько-японська війна (1904-1905) – повний провал “маленької переможної війни”. Росія втратила 38 з 45 кораблів Тихоокеанського флоту, а на суходолі – 135 тисяч вбитими та пораненими, 71 тисячу полоненими та 170 тисяч зниклими безвісти.
Чому це небезпечно? Маніпуляція історичними фактами створює хибне уявлення про “непереможність” Росії, формує культ війни та агресивну ідеологію. Вибіркове згадування лише перемог і приховування поразок спотворює сприйняття реальності та підживлює імперські амбіції. Як влучно зазначено у відео: “Росія продає минуле, бо моделі майбутнього у неї немає”. Створення культу “побєдобєсія” стало фундаментом путінського режиму і виправданням для сучасної агресії.
