Віртуальні бойові загони і батальйони по 20 людей стали нормою ще в 2014-му році, під час боїв на Донбасі. Після Мінських угод все потроху врегулювалось і стало більш «внормованим», але зараз тренд на «віртуальні армії» повертається. І росіяни вирішили усіх здивувати, зліпивши цілу бригаду з двох машин, двадцяти людей і одного біглого одеського екс-регіонала.
На вихідних 23-24 липня росіяни показали дещо під назвою “Одеська бригада”, яка нібито буде рішуче звільняти спочатку Миколаїв, а потім Одесу. В усіх центральних медіа РФ було продемонстровано відео з заявою Ігоря Маркова, колишнього одеського нардепа і депутата міськради. На відео він розповів, що “Одеська бригада”, сформована з мешканців Одеси, Миколаєва і Херсона, завершила своє бойове злагодження і готова йти спочатку на Миколаїв, а потім на Херсон.
Єдиний контент, розповсюджений усіма російськими телеграм-каналами і сайтами – це одне відео з Марковим у головні ролі. Отже, що ми бачимо на відео довжиною 75 секунд?
Ми бачимо чисте поле, і на краю поля стоїяь один бронетранспортер і один військовий джип. Довкола техніки стоять і сидять на ній ще сумарно людей 20, в досить непоганому спорядженні. Себто, це лише взвод. На задньому фоні ніякого руху та зайвих людей немає, лише широке пусте поле.
Тобто, росіянам показали дві машини і 20 людей і сказали, що це буде ще якась бригада.
Що таке бригада? Це декілька тисяч військовослужбовців, по стандартній російській “штатці” – до восьми тисяч.
Мотострілецька бригада за російськими стандартами – це три мотострілецькі батальйони (в кожному десь 30-40 БМП або БТР), один танковий батальйон, два дивізіони САУ, один дивізіон протитанкових гармат, два дивізіони РСЗО, два дивізіони зенітно-ракетних комплексів. А також купа різних зв’язківців, ремонтників, медиків, саперів та іншого підтримуючого персоналу. Себто, бригада – це дві-три сотні одиниць важкої військової техніки і принаймні дві тисячі людей, які мають бути профільними військовими спеціалістами, а не просто дуже вмотивованими проросійськими одеситами та миколаївцями.
Відповідно, по-перше, незрозуміло, звідки росіяни узяли на оснащення нової бригади «з ноля» ще додаткову техніку.
По-друге, «злагодження» описаного нами великого механізму бригади в відкритих степах Херсонщини пройшло геть непомітно для української розвідки та розвідки союзних країн. А навіть в умовах війни цей процес мав би займати принаймні місяць і чималу площу. І про процес набору до бригади ніде в пабліках окупованих територій не оголошувалось.
Відповідно, поки що жодні новини від росіян про «Одеську бригаду» жодним чином не корелюють з реальністю.
