8 серпня 2019 року президент України Володимир Зеленський на бізнес-форумі у Туреччині озвучив плани відкриття з 2020 року ринку землі сільськогосподарського призначення. Цю заяву активно почали поширювати ЗМІ. На відкритті ринку землі наполягає офіційний представник МВФ в Україні Йоста Люнгман. Запуск ринку землі – одне із зобов’язань України перед МВФ.
Якою сьогодні є ситуація з землями с/г призначення? І чи дійсно є реальністю ті всі страшилки-міфи, які зараз розповсюджують в медіа і певне коло спікерів – аналізували фахівці «БезБ».
СУТЬ ПИТАННЯ:
В Україні є 10,4 млн.га державних земель с/г призначення, а всього такої землі – 60,3 млн.га (за даними Держгеокадастру). Населення володіє 6,13 млн.га землі з цільовим призначенням “для ведення особистого селянського господарства” (Джерело: Держстат України).
Зняття мораторію на продаж землі с/г призначення – структурна економічна реформа, що потребує складного процесу підготовки та реалізації. А насамперед – підґрунтя. Чи створено воно сьогодні в Україні?
У Глобальному рейтингу прав власності Україна опустилась із №93 до №110 – багато в чому через відсутність незалежних судів і дієвого верховенства права. У рейтингу The Global Competitiveness Repоrt за показником «захист прав власності» Україна №114, за показником «незалежність правової системи» – №120. Хоча у рейтингу Doing Business за показником «реєстрація прав власності» Україна піднялась з №141 до №64.
Але зареєстровану власність ще треба захистити. Тим паче є підґрунтя для конфліктів довкола земель с/г призначення. Приклад – 25 червня 2019 року Конституційний суд скасував дію постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними“ від 7 червня 2017 року № 413.
Цією постановою регулювалося зокрема питання передачі у приватну власність учасникам АТО земель с/г призначення. Тема «АТОшної» землі часто ставала причиною конфлікту між різними групами впливу, у т.ч. політичними. Окремі ветерани АТО отримали у власність землю по постанові №413, але як тепер бути із цією землею після визнання постанови незаконною?
Наслідки відсутності незалежних судів, слабкого верховенства права та невизначеного статусу «АТОшної» землі важко спрогнозувати після відкриття ринку. Висока ймовірність чергового переділу власності з використанням всіх законних і незаконних методів.
Цікавий факт – середня орендна плата за користування землею с/г призначення в Україні у 2018 році становила: землі державної власності – 3431,5 грн/га, інші землі – 1613,4 грн/га. Різниця складає 2,1 раза (Джерело: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру)
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
А тепер спробуємо розібрати найпоширеніші міфи про ринок землі:
МІФ 1: «Землю скуплять іноземці»
ВЕРДИКТ: часткова ПРАВДА – є високий ризик виникнення такої ситуації
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Заборону продажу землі іноземцям легко обійти. Іноземні компанії через різні схеми можуть створити підприємство зі 100% українськими інвестиціями та через нього скуповувати землю. Для цього навіть не знадобиться великого статутного капіталу.
МІФ 2: «Землю за безцінь скуплять агрохолдинги, які належать нашим олігархам».
ВЕРДИКТ: частково ПРАВДА – є високий ризик виникнення такої ситуації
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
В Україні всього приблизно 49,5 тис. аграрних підприємств, з них великих – лише 18. Середній чистий прибуток великих агропідприємств складає 477,9 млн.грн на рік, середніх – 14,87 млн.грн., малих – 0,5 млн.грн. (Джерело – Держстат).
Малі та середні фермери не зможуть скласти їм конкуренції через брак коштів, що найбільше проявився після 01.01.2017 року – коли парламент скасував для аграріїв особливий режим ПДВ (сплачений до того податок залишався на рахунках підприємств для фінансування подальшої діяльності).
Активним лобістом такого кроку виступав МВФ під гаслом скасування пільг і створення конкурентних умов на ринку. Спецрежим ПДВ замінили на бюджетні дотації, більшу частину з яких отримали наближені до провладних структур олігархи. Результати говорять самі за себе.
МІФ 3: «Ринок землі дасть надходження інвестицій на мільярди доларів на рік».
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ – не існує експертних розрахунків щодо «інвестиційного» потенціалу ринку землі
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Науковці з НАН України підрахували, що за 1992-2016 роки доходи України від приватизації склали трохи більше 10 млрд.$, з яких одна лише Криворіжсталь дала 4,8 млрд.$ (Джерело: експертні розрахунки НАН України).
Жодних експертних розрахунків щодо «інвестиційного» потенціалу ринку землі досі не існує. Оціночні заяви спікерів, щодо можливих надходжень – є судженнями, особистою думкою, яка не містить прорахованого підґрунтя.
МІФ 4: «Селяни, що мають паї, зможуть отримати в рази більшу оплату за надання паїв в оренду»
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ – не існує жодних експертних розрахунків потенційного зростання дохуду селян після впровадження рину с/г землі
ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:
Як і по «інвестиційному» потенціалу ринку землі, ніде немає жодних експертних розрахунків майбутнього доходу селянина від здачи паю в оренду після зняття мораторію. Хоча і сьогодні ніхто не заважає селянину здавати в оренду свою землю тому фермеру, який заплатить більшу ціну.
МІФ 5: «Україна стане аграрним придатком Європи».
ВЕРДИКТ: частково ПРАВДА – ризик дійсно існує і достатньо великий
ДОКАЗИ ТА АРГУМЕНТИ:
Україна – вже значною мірою виправдовує цей неофіційний статус. У 2018 році 30,4% усього товарного експорту з України до ЄС займала аграрна та харчова продукція (Джерело: Держстат України).
МІФ 6: «Якщо виникне загроза земельному фонду, держава, як регулятор зможе відібрати землю назад»
ВЕРДИКТ: МАНІПУЛЯЦІЯ / частково ПРАВДА – повернення можливе тільки в окремих випадках і за відповідної ситуації
ДОКАЗИ ТА АРГУМЕНТИ:
Держава зможе повернути собі назад лишу ту с/г землю, що була до приватизації в її власності. Земля, що належала громадянам не можу бути повернути державою. Хіба що через суд, якщо громадянин – колишній власник паю звернеться туди з позовною заявою.
І знову приклад приватизації підприємств – нові власники не завжди виконують свої інвестиційні та соціальні зобов’язання, але держава не поспішає повертати продану їм власність.
Окремі випадки повернення до державної власності були в історії України, один з них – Криворіжсталь. Інший – Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат, який на момент повернення у державну власність був фактично зруйнований російськими власниками. Також слід згадати скандальну справу приватизації Укртелекому, який спочатку продали відомому олігарху, потім повернули державі, а потім знову віддали попередньому власнику.
Альтернативою вільному продажу землі є довгострокова оренда з правом родинної спадщини (як можливий приклад такої успішної моделі – Гонконг, що перебував у довгостроковій оренді Великої Британії), а також продаж с/г землі виключно територіальній громаді (сьогодні така земля може перейти громаді як відумерла спадщина, на яку немає спадкоємців-родичів померлого власника) або державному земельному банку.
Перевагою Державного земельного банку є те, що він може бути підданий фінансовому контролю з боку Держаудитслужби та Рахункової палати України, а відтак – стане підконтрольний та підзвітний суспільству.
Автор: Костянтин Денисов, кандидат економічних наук
