Повномасштабна війна змінила різні сфери звичного життя українців. До зовнішніх викликів мали адаптувати практично всі сфери діяльності держави, в тому складі – і ринок праці, ринок вакансій та запитів. Тому причиною (крім звичайно війни) – низка факторів. Значна кількість чоловіків була залучена у військо, чимало жінок виїхало з кордон. Тож відкрилися ніші, які раніше були закритими. Як ситуація з міграцією саме жінок впливає на ринок праці, та як працюють програми адаптації та професійної переорієнтації – далі у матеріалі.
Контроль відновлення
Міграційна ситуація та настрої
Позитивним моментом є той, що більша частина жінок, які зараз живуть в Україні, не планують виїжджати за кордон надовго. 72% не розглядають таку можливість, а лише 15% замислюються про виїзд, інші — не визначилися. Про це свідчать результати дослідження Центру економічної стратегії та American University Kyiv.
Найчастіше жінок утримують в Україні сім’я та почуття приналежності до країни. Серед матеріальних факторів є важливими: високий дохід, наявність житла, доступ до медичних послуг, гарна робота.
В той же час, основні причини для міркувань про міграцію — прагнення кращого рівня життя та безпеки. Загострення бойових дій чи загроза окупації підвищують ймовірність виїзду за кордон майже у півтора разу. На бажання виїхати також впливає гіпотетична втрата доходу чи житла.
Міграційні настрої найчастіше є у молодих (18–29 років) та незаміжніх жінок, а ті, хто вже мав досвід виїзду за кордон після 2022 року, частіше розглядають можливість повторної миграції. Жінки-ВПО не виявляють сильнішого бажання виїхати порівняно з рештою вибірки, за винятком тих, хто частіше користується російською мовою.
Серед тих, хто хоче виїхати, найбільшими бар’єрами для виїзду є невідомість та страх наважитися починати все з нуля в новому місці, а також невизначеність з житлом у новому місці, відсутність фінансів для переїзду
Крім того, 61% у цій групі зазначають, що їх тримають сімейні зв’язки (неможливість виїзду для чоловіка чи сина) та мовні та культурні бар’єри.
«Для багатьох українок ситуація з житлом відіграє важливу роль у харчуванні залишатися чи виїхати, випереджаючи навіть доходи. Слід продовжувати програми допомоги з орендою житла для ВПО, субсидії на ремонт пошкодженого майна чи підтримку реконструкції на місцях. Такі ініціативи не лише покращують житлові умови, а й зміцнюють фізичний зв’язок із місцем — а отже, посилюють наміри залишатися», — вважає Володимир Вахітов, директор Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv.
Як змінювалася ситуація з виїздом за кордон жінок
Загалом з початку повномасштабного вторгнення Росії 39% українок віком 18-60 років були змушені покинути свої домівки, з яких понад половина вже повернулися.
90% жінок пережили травматичні події, серед яких ракетні атаки та бомбардування, втрата близького людини, руйнування чи пошкодження житла. 10% мають досвід життя на окупованій території, а кожна третя має близьку людину, яка служить чи служила у Силах Оборони.
Адаптація та професійна переорієнтація
На тлі даної ситуації розгортається і інша – а саме професійна переорієнтація жінок. Бо, по-перше, сегмент ринку праці де могли б бути задіяні жінки – значно звузився. По-друге, сегмент професій, які ще вчора були чоловічими – навпаки розширився і значно.
На тлі такої ситуації в Україні почали реалізовуватися експериментальні програми по залученню жінок до «чоловічих» професій.
Полтавщина стала першою в Україні, де почали втілення урядового проєкту з навчання жінок професіям, в яких традиційно переважали чоловіки. Як повідомляє ресурс «Вікно Відновлення», З лютого 2025-го в області стартували курси для трактористок. Проте уже мають заявки і за іншими професіями.
Експериментальний проєкт з навчання жінок впроваджують згідно з постановою Кабміну № 1302 від 15 листопада 2024-го року. Документ передбачає навчання жінок за 31 професією:
верстатниця деревообробних верстатів; верстатниця широкого профілю; водійка автотранспортних засобів; водійка навантажувача; водійка трамвая; водійка тролейбуса; електрогазозварниця; електромонтерка електроустаткування; електромонтерка сонячних електроустановок; майстерка з діагностики автоелектроніки; майстерка з відновлюваної енергетики; машиністка екскаватора; кранівниця; машиністка крана металургійного виробництва; монтажниця систем утеплення будівель; операторка верстатів з програмним керуванням; операторка дистанційно керованих апаратів; операторка котельні; помічниця машиніста електровоза; помічниця машиніста тепловоза; слюсарка з ремонту колісних машин; слюсарка з ремонту рухомого складу; слюсарка з ремонту сільськогоспмашин та устаткування; слюсарка-ремонтниця; столярка; столярка будівельна; теслярка; токарка; трактористка; трактористка-машиністка сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва; фрезерувальниця.
За лютий на Полтавщині отримали заявки від 20 роботодавців з 14 громад області. Найчастіше зверталися представники Лубенської громади, Гребінківської, Кобеляцької та Козельщенської. Перша група трактористок уже почала навчання у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки у місті Хорол.
Щоб пройти навчання, роботодавець має подати заявку до Центру зайнятості та інформацію про готовність навчати конкретну жінку та намір її працевлаштувати, а також укласти договір. Жінка має пройти курс, а роботодавець через 15 днів після завершення навчання зобов’язаний її працевлаштувати. Якщо він цього не зробить, має повернути державі гроші, які витратили на навчання. Термін навчання залежить від професії, зокрема на водійку вчать півтора місяці, на трактористку – 6 місяців, водійку навантажувача – 2 місяці. Наприкінці учасниці отримають документ державного зразка. Нині на Полтавщині визначили перелік закладів, які можуть проводити навчання за експериментальним проєктом. Проте список мають збільшити.
Курси безплатні, адже програму фінансують з державного бюджету. На одну людину спрямовують не більше 10 прожиткових мінімумів для працездатних людей (станом на березень 2025-го року – це 30 280 гривень). Проте, якщо вартість навчання перевищує цю суму, різницю має сплатити роботодавець. Якщо робітник навчається в іншому місті, питанням проживання і харчування має займатися роботодавець або учасниця.
