Атака на будівлю Капітолію США стала кульмінацією багаторічних теорій дезінформації і численних змов, які поширювалися у соціальних мережах. Чи можна запобігти такому «озброєнню»? Можливо.
Домінуюча бізнес-модель цих платформ, у рамках якої основна увага приділялася масштабам, зробила їх особливо уразливими перед джерелами дезінформації і пов’язаною з цим негативною реакцією проти цих платформ. Наприклад, як у випадку із сервісом Parler, так і в разі втрати підтримки інфраструктури, а також загрози вжиття заходів регулювання, як у випадку із сервісами Facebook і Twitter. У той час як масштабна бізнес-модель окупилася для цих мереж у короткостроковій і середньостроковій перспективах, знехтувані ризики тієї ж моделі призвели ці платформи до «розплати», з якою вони мають справу і сьогодні.
Озброєння дезінформацією
За останні чотири роки дезінформація стала глобальним лозунгом. Після втручання Росії у соціальні мережі під час президентських виборів у США 2016 року експерти висловили своє занепокоєння тим, що соціальні медіа будуть «озброєними». Ці попередження часто вважали гіперболічними.
Проте облога будівлі Капітолію США 6 січня демонструє те, наскільки потужною може бути мережева змова, коли вона посилюється через соціальні платформи. Напад став кульмінацією багаторічного розповсюдження попереднім президентом Дональдом Трампом дезінформації, яка посилилася після того, як Джо Байдена оголосили новообраним президентом. Значною мірою це є результатом неможливості компаній соціальних мереж контролювати войовничість свого контенту, про що повідомляє журнал Harvard Business Review.
Протягом багатьох років ми були свідками того, як формувалися різні підходи до створення зброї. Поки втручання Росії демонструвало можливість поширення дезінформації у соціальних мережах, подія 2017 року Unite the Right у Шарлоттсвіллі, штат Вірджинія, показала, як група білих супрематистів може використовувати соціальні платформи для планування жорстокого мітингу.
В облозі Капітолію було і те, й інше — цей випадок мав ширший ідеологічний спектр, ніж мав Шарлоттсвілль, а його учасники не просто координували соціальні мережі, а були об’єднані через них. Бунтівників об’єднала підтримка Дональда Трампа та помилкові переконання про те, що вибори були неправильними. Під час кульмінації події тодішній президент використовував соціальні медіа для того, щоби підтримувати зв’язок з неконтрольованим натовпом у режимі реального часу зі свого мобільного телефону, залишаюсь при цьому на безпечній відстані.
У зв’язку з цим виникають фундаментальні питання щодо майбутнього тих платформ, на яких усе це відбувалося. Основні платформи, такі як Facebook і Twitter, змушені враховувати свою помірну політику і протистояти закликам до регулювання. Що ж стосується консервативної соціальної мережі Parler, яка пишається своїм мінімалістичним підходом до керування контенту, вона втратила всю підтримку інфраструктури від таких компаній, як Apple, Android та Amazon Web Services через розповсюдження повідомлення, що підбурюють до насильства, охоплюючи планування та координацію дій щодо атаки Капітолію.
Для того, щоби знати, що буде далі, потрібно поставити наступні питання: «Як соціальні медіа стали дезінформаційною машиною? Як бізнес-моделі цих технологічних компаній пояснюють те, що сталося?»
Усе відкрите буде використано
Уже понад десять років бізнес-модель для сучасних гігантів соціальних медіа, таких як Facebook, YouTube і Twitter, переслідувала мету масштабування. Чудові ідеї, такі як платформа обміну відео Vine, були закинуті у цій гонитві, поки акціонери KPI були прив’язані до розширення бази користувачів. Цей підхід має значну слабкість: коли зростання платформи залежить від її відкритості, вона стає більш уразливою до шкідливого використання.
Було кілька критичних етапів, які призвели до цього моменту. Кожен з них по-своєму проілюстрував те, як можна використати вразливість відкритої, орієнтованої на масштаб бізнес-моделі соціальних платформ.
Відносно рано акцент на економічне зростання створив умови для розвитку тіньової індустрії фальшивих підписників та штучного залучення. За словами інсайдерів, це було добре відомо, але компанії соціальних мереж уникали обговорень щодо зловживання їх продуктами. Мільярди доларів були втрачені через підроблені відгуки та лайки, оскільки все більше і більше діячів використовували відкритість як фінансову можливість.
Однак, коли онлайн-маркетинг перетворився на політичний інструмент, поле таких діячів значно розширилося — як і потенційна шкода, яку вони могли би нанести. Зв’язок між соціальними платформами та політичними подіями, такими як Брексіт і перемога Дональда Трампа, став очевидним після того, як Керол Кадуолладр викрила скандал з аналітичною компанією Cambridge Analytica. Цей інцидент дозволив провести тематичне дослідження з питання про те, яким саме чином дані, зібрані у соціальних мережах, можуть бути переорієнтовані на конкретну аудиторію зі змістом, який розпалює політичну напруженість і плутанину.
Це збігається із подібним нападом на чутливість користувачів соціальних мереж — створенням у 2017 році конспірологічного руху, відомою як QAnon. Ніби піднявшись із попелу теорії змови Pizzagate — яка стверджувала, що Хіларі Клінтон була частиною мережі експлуатації дітей в окрузі Колумбія — загадковий акаунт під назвою Q почав розміщувати загадкові послання, відомі своїми мемами, аніме-порнографією та організацією переваг білих. Незважаючи на широкий діапазон, ідеологія QAnon полягала у тому, що Дональд Трамп таємно брав участь у війні з «глибинною державою» заради арешту Хіларі Клінтон і припинення діяльності демократично керованого співтовариства поклонників, які займалися великомасштабною торгівлею людьми. Протягом багатьох років послідовникам груп QAnon казали «довіряти плану».
Дискусії руху Q з’являлися на соціальних платформах Facebook, Reddit та Twitter. Зростання платформ означало, що вміст і групи, які викликали високу зацікавленість аудиторії, отримували винагороду у вигляді найвищого пріоритету у рекомендаціях. Кілька конкретних подій, таких як арешт Джеффрі Епштейна та масовий розстріл у Лас-Вегасі, викликали спалахи нового інтересу до публікацій спільноти Q. Представники цього руху також подавали пандемію COVID-19 як демократичну змову проти Дональда Трампа і організувала кілька протестів з цього приводу, розпочинаючи новий обман.
Деякі технологічні компанії відреагували на це із запізненням. Сервіси Facebook та Twitter цього літа вжили певних заходів для видалення контенту теорії змов Q. У платформи Reddit не було таких проблем, оскільки її керівництво раніше вжило заходів для усунення форумів угрупувань Q, а теорія змови так і не закріпилася у межах цієї платформи. Проте на той час, коли мережі Twitter і Facebook почали діяти, спільноти Q вже планували свої дії на інших додатках, таких як Gab і Parler.
З обранням Джо Байдена у листопаді наслідки цих тенденцій стали очевидними. Результати виборів стали жахливими для тих, хто був насичений подібними теоріями змови. Почуття відчуженості у політичному плані та ізольованості під час пандемії розпалили багатьох послідовників руху Q до такої міри, що Дональду Трампу потрібно було лише запалити сірник у соціальних мережах, щоби розповсюдити передвиборчі змови, як цифрову пожежу.
У кожному випадку, який передував 6 січня, моральний обов’язок полягав у тому, щоби зменшити масштаб і приділяти більше уваги якості вірусного змісту. Ми бачили, чого коштуватиме нездатність зробити це.
Що робити далі
У своїй книзі «Антисоціальні медіа» Сіва Вайдхьянатан пише: «Якщо глобальна рекламна компанія використовує величезний масив своїх досьє для своїх двох мільярдів користувачів, щоб обмежити конкуренцію та запропонувати антидемократичним силам заповнити свої канали дезінформацією, демократичні держави повинні вжити заходів, щоби ліквідувати її та обмежити те, що можна дізнатися і використати стосовно громадян». Після нападу на Капітолій ми спостерігаємо зростаючий інтерес робити саме це.
Оскільки ми як суспільство розглядаємо наступні кроки, нам слід пам’ятати, що підкреслення масштабу має компроміс із безпекою. Крім того, неспроможність протидіяти дезінформації та вірусним змовам не означає, що вони врешті-решт просто розвіються самі собою; насправді ж усе навпаки. Технологічні компанії повинні розробити план курації контенту та модерації спільноти.
Технологічні компанії, разом зі стартапами, які побоюються перевитрати коштів, і системи VC повинні почати розробляти типову політику розгляду регулюючими органами з урахуванням того, що відкритість і масштаби створюють значні ризики не лише для прибутків, а й для демократій.
За матеріалами дослідження Джоан Донован, директорки з досліджень Шорненштейнського центру з питань ЗМІ, політики та державної політики Гарвардської школи Кеннеді.
