МЕТОДОЛОГІЯ РОБОТИ ПРОЄКТУ

Методологія, якою керується організація у свої роботі, базується на основних принципах фактчекінгу, дотриманні журналістських стандартів, етичних правил медійної культури.

Об’єктами перевірки фахівців організації є:

• заяви керівників держави, чиновників, політичних діячів, лідерів суспільної думки, інших топперсон, які стосується соціально-культурних, соціально-економічних питань, тем освіти, охорони здоров’я, безпеки, гендерної рівності, міжнародного становища держави;
• короткострокові обіцянки політиків, чиновників, політичних діячів;
• суспільні наративи, які впливають на громадську думку;
• вірусні пости в соціальних мережах, месенджерах;
• вірусні фото- та відеоматеріали;
• під час виборів: агітаційні матеріали, інформаційні буклети, листівки, білборди;
• публікації, новини в топових медіа;
• вірусні новини, які поширюються мережами «смітникових» інформаційних ресурсів;
• фальшиві акаунти в соціальних мережах, які сприяють поширенню вірусних повідомлень.

Діяльність фахівців проєкту спрямована на:

• викриття фейків, маніпуляцій, інших форматів викривлення інформації;
• виявлення та викриття неправдивих фактів в об’єктах перевірки;
• протидію проявам пропаганди;
• інформуванню про дослідження, аналітику, нові інструменти та методології, які стосуються протидії будь-яким проявам дезінформації;
• надання широкому колу читачів достовірного, перевіреного контенту.

Методологія та алгоритми перевірки

У своїй роботі фахівці проєкту дотримуються такого алгоритму та методології перевірки інформації:

1. Моніторинг за допомогою робочих алгоритмів та чат-ботів інформаційних повідомлень із акцентом на заяви топперсон, вірусні повідомлення в соцмережах та месенджерах, медіа та мережах смітникових ресурсів.

Моніторинг контенту здійснюється виключно у відкритих публічних джерелах, доступних для широкого кола читачів.

2. Виявлення за первинними ознаками/маркерами підозрілого вірусного контенту; фіксація такого контенту шляхом зберігання посилань на джерела поширення, копіювання тексту та ілюстрацій, створення сканкопій (із фіксацією джерела поширення, часу, географії тощо).

3. Первинний аналіз фахівцем, який здійснює моніторинг та перевірку, а також експертами організації:

• наявності «фактів» для перевірки;
• можливості їх перевірки;
• класифікація виявлених «фактів», які потребують перевірки, на ключові та другорядні;
• причинно-наслідкових зв’язків між «фактами» та логіки оголошених аргументів задля встановлення необхідності їх перевірки;
• прихованого змісту.

4. До первинного аналізу фахівці проєкту добирають тільки ті повідомлення, заяви, тези, меседжі, які мають закінчену думку; їх трактування є однозначним та чітким і не може бути іншого тлумачення їх змісту; вони не вирвані із загального інформаційного контексту.

Якщо мова йде про перевірку вірусного контенту, що поширюється в соціальних мережах та месенджерах, до уваги беруться такі критерії:

• хто є джерелом поширення;
• яке поширення, охоплення має повідомлення;
• важливість, актуальність, гострота на момент виявлення;
• ступінь потенційної загрози для користувачів.

5. Для аналізу і перевірки фахівцями проєкту не беруться повідомлення, заяви, меседжі, тези, які:

• є судженнями, безфактажними трактуваннями подій та явищ, власною думкою автора;
• направлені на перспективу (будуть відбуватися колись) і не містять конкретних часових кордонів;
• їх зміст не чіткий і може мати декілька варіантів трактування;
• думка «автора» не закінчена або вирвана із загального інформаційного контексту (наприклад, частина коментаря експерта, який використало медіа).

6. Якщо первинний аналіз повідомлення встановив головні та другорядні «факти», причинно-наслідкові зв’язками між «фактами» та можливість їх перевірки фахівцем, що робить перевірку, та експертами проєкту, здійснюється первинний аналіз та добір джерел, які можуть бути використані.

Перевірка відбувається виключно за допомогою даних із відкритих джерел. Під відкритими джерелами маються на увазі:

• офіційні державні ресурси різних рівнів; реєстри, бази даних, статистичні та документальні дані, що є в публічному доступі;
• офіційні міжнародні джерела;
• офіційні державні джерела інших країн;
• недержавні міжнародні, але фахові та визнані світовою спільнотою;
• наукові та спеціалізовані видання (державні та міжнародні), які є визнаними, фаховими;
• міжнародні електронні бібліотеки, енциклопедії, довідники;
• визнаний, спеціалізований, фаховий софт, який може бути використано для дослідження, а його результати технічно можуть бути оприлюднені публічно;
• матеріали у фахових топових міжнародних виданнях (за умови визнання, що видання дотримується стандартів журналістики, а інформація, оприлюднена ним, має не менше трьох джерел верифікації);
• офіційні документальні запити в державні та міжнародні інстанції.

7. Для перевірки фахівцями ресурсу не використовуються джерела, які не відповідають міжнародним критеріям фактчекінгу:

• інсайдерські дані, які не мають джерела;
• заяви свідків, учасників подій, якщо вони не мають документального підтвердження;
• експертна думка, якщо не спирається на документальні дані і є виключно судженням, трактуванням, особистим баченням події, явища;
• дані, які публікуються в інших медіа, але не мають чіткого джерела підтвердження або є результатом дослідження самого видання.

8. Під час роботи з відкритими джерелами фахівці проєкту керуються правилами та рекомендаціями, які зазначені в цих джерелах, аби добуті аргументи відповідали реальним даним, не були спотворені, їх трактування відповідало дійсним характеристикам та властивостям цих даних.

Інше правило – розумної достатності. Дані з відкритих джерел, які використовуються як аргументи дослідження, мають бути зрозумілі читачу, логічно викладені в матеріалі, не перевантажувати текст зайвими складними елементами, чітко розкривати суть викриття чи спростування.

Саме спростування має бути логічним, інформативним, але компактним за обсягом. Текст має містити посилання на джерела, дані з яких використані в матеріалі, у вигляді гіперлінків та правильних, офіційних назв самих джерел.

При необхідності використання скріншотів документів або копій документів вони повинні мати чітке зображення, достатній розмір того, щоб користувач міг ознайомитися із деталями документа, зберігати печатки, штампи, офіційну атрибутику інстанції (шапку, герб, вихідні/вхідні дані тощо).

Якщо виявлене підозріле повідомлення, заява, меседж є складними за тематикою і змістом, містить не 1-2, а більше «фактів», для опрацювання даних із джерел необхідні особливі знання чи навички – може бути створена робоча група з 2-5 фахівців та експертів проєкту. У такому разі між залученими фахівцями чітко розподіляються обов’язки, а під час роботи налагоджується взаємодія.

9. Після підготовки фахівцем проєкту перевірки підозрілого повідомлення, заяви, меседжу, тези дослідження проходить декілька шарів верифікації експертами проєкту:

• верифікація використаних джерел – чи є вони офіційними і визнаними, чи доречні вони для верифікації саме в такому контексті, їх правильні назви, наявність гіперпосилань на них;
• верифікація даних із джерел – трактування, точність передачі, логіка використання;
• верифікація загальної логіки дослідження;
• верифікація наявності власної думки автора дослідження (автор, як і експерти, не має права висловлювати свою думку з приводу контексту чи об’єкта дослідження – такі дії можуть дискредитувати дослідження, зробити його суб’єктивним і, як наслідок, – некваліфікованим і таким, що ставиться упереджено до об’єкта перевірки);
• верифікація точності встановленого вердикту дослідження (вердикти досліджень встановлюються відповідно зафіксованих критеріїв, які визнаються всіма фахівцями проєкту та є ключовими в роботі);
• верифікація нових даних, або змін у попередніх даних, які могли з’явитися під час підготовки дослідження;
• верифікація помилок, одруківок.

10. У разі виявлення недоліків чи помилок, які були виявлені експертами ресурсу, дослідження відправляється на доопрацювання автором із чіткими рекомендаціями щодо вдосконалення та термінів закінчення роботи.

11. У разі дотримання всіх стандартів і виконання всіх правил, зазначених у Пункті 9, дослідження подається на фінальну верифікацію та затвердження керівником проєкту. При виявленні помилок чи недоліків дослідження відправляється на доопрацювання.

Дослідження, яке пройшло верифікацію керівником проєкту, публікується на сайті ресурсу із дотриманням всіх технічних вимог і стандартів, поширюється через партнерські ресурси та сторінки ресурсу в соціальних мережах.

12. Після публікації і поширення дослідження здійснюється моніторинг реакцій та відгуків читацької аудиторії для аналізу якості та актуальності дослідження, подальшого вдосконалення роботи як окремих фахівців, так і ресурсу в цілому.