ЗМІ зранку підхопили тему про витік фото секретних документів з США про український контрнаступ. Джерелом для них є стаття Нью-Йорк Таймс, з якої всі цитують голосні фрази https://nyti.ms/3zGS12g.
Насправді НЮТ ніяке не першоджерело, вкид документів пішов раніше та іншим шляхом, а заяви журналістів НЮТ написані в класичній для американців манері – з посиланнями на «анонімні джерела в адміністрації».
Спробуємо розібратися, що ж насправді написало НЮТ, звідки почався вкид та як росіяни фейкують з цими документами. Тут ми не виносимо вердикт, а лише викладемо відомі факти.
Що не так зі статтею НЮТ: джерела, аналітики та офіційні заяви
Стаття починається з категоричної заяви:
«Секретні військові документи, що деталізують секретні плани американців і НАТО щодо нарощування українських військових напередодні запланованого наступу на Росію, були опубліковані цього тижня в соціальних мережах».
Звучить як офіційне визнання, що це справжні секретні документи. А хто ж це визнав? «Заявили високопоставлені чиновники адміністрації Байдена», пишуть журналісти. Які це чиновники і кому заявили – не зазначається. Традиційні американські «джерела». Офіційного виступу/брифінга/коментаря представника Білого Дому не було, та й не його це компетенція – адже йдеться про витік військових документів.
Далі НЮТ заявляє, що чиновники Байдена працювали над тим, щоб видалити документи, але станом на вечір четверга це не вдалося. Хто це заявив та хто і як працював – знову не повідомляють. Просто повірте джерелам. Цікаво, як ті чиновники працювали над тим, щоб скабєєва чи кива видалили фото документів. Прикметно, що вкид почався не з Твіттера чи Телеграму, як заявляють у статті, але про це згодом.
Наступна цитата НЮТ, яку багато ЗМІ винесли у заголовок, звучить так:
«Пентагон розслідує, хто міг стояти за витоком документів…» А через абзац розміщено офіційну заяву Пентагону. І вона дещо інша:
“Нам відомо про повідомлення в соціальних мережах, і департамент розглядає це питання”, – сказала Сабріна Сінгх, заступник прес-секретаря Пентагону. https://bit.ly/3nYFd4r
Про визнання витоку чи справжність документів у заяві – ні слова. Наївно було б сподіватися, що Пентагон зізнається, що у них вкрали секретні документи, але й про розслідування вони не заявляли. «Розглядають питання».
Достовірність фотографій
Звісно ж аналізувати достовірність всіх реквізитів, цифр та дат на картинках не маємо компетенції не лише ми, а й будь-хто з аналітиків чи осінтерів. Як заявив Данілов «про дату наступу знає взагалі 5 людей у світі». Тому питання перевірити справжність через відповідність цифр ми й не ставимо.
Та є речі, які можна оцінити. Більшість побачили вкид уже в російській версії – з намальованими завищеними втратами українців та зменшеними – росіян. На підставі саме цих цифр висунули сумнів, що ця карта з табличкою – несправжня. А отже і всі інші картинки – підробка.
Але з цими цифрами все трішки інакше. Деякі й були неправдиві, а деякі перероблялися уже після вкиду. Росіян згубила їхня тяга все прикрашати. Їм мало було сенсаційної інформації про ступінь готовності наших «бригад контрнаступу» та кількість/графіки постачання зброї. Хоча саме на цьому спершу робили акцент мілітарні тг канали росіян.
Та росіяни не могли пережити, що в одній з таблиць російські втрати були вказані більшими за українські (хоч вони й менші за ті, які озвучує наш Генштаб). Тому росіяни просто попереставляли цифри місцями, таким чином 17,5 тис приблизних втрат українців стали російськими, а нам вони намалювали 71,5 тис перемінивши цифри місцями. Таким самим нехитрим способом були занижені з 72 до смішних 7 втрати російських літаків.
Аналітики з Insider https://bit.ly/419wQBr викрили цю підробку, тому що змогли відстежити оригінальне фото. Необроблене фото спершу залили через анонімний чат 4Chan, а потім уже воно розійшлося Твіттером та Телеграмом. https://bit.ly/3KjIx1F.
Не факт, що це найперше джерело витоку фотографій, але на даний момент відомо саме про нього.
Саме перероблену картинку рознесла рашатудей та інші пропагандисти. Прикметно, що скабєєва саме це підробне фото з втратами в свій допис «Ось вам докази, що ми воюємо з НАТО» не взяла. Взагалі меседжі, які роспропагандисти закидають разом з цими фото діаметрально протилежні: одні кричать про успіх росрозвідки, інші про докази наступу військ НАТО, треті істерять про невідворотність контрнаступу та поразку.
Вкид, але чий?
І лише деякі з роспропагандистів зі значним скепсисом ставляться до версії шпигунського викрадення документів. Витоків подібної важливості документів не було ні разу за час війни. Та й дуже вчасно з’явилися ці секретні документи з сенсаційними цифрами поставок техніки та боєприпасів Україні.
Вони з’явилися після заяви міністра оборони Резнікова про орієнтовний період наступу, натяку Президента у одному з останніх звернень, що скоро починаємо та в переддень заяви держсекретаря США Блінкена про скорий початок контрнаступу. Інформація, що контрнаступ давно готується і що він буде – секрет Полішинеля. І власне про сам контрнаступ в документах конкретики немає: ані напрямків, ні дат. А враховуючи, що свіжість документів – п’ять тижнів, то оперативна цінність інформації теж перебільшена.
Також росіяни з недовірою ставляться до документа, в якому вказано ступінь готовності деяких бригад 0%. А такого бути не може в принципі і ці цифри не переробляли, вони там були з початку вкиду.
Водночас Нью-Йорк Таймс пише, що це може бути і спецоперація москви, але не з крадіжки документів, а вкидання підробок. Подоляк до речі підтримав цю версію, заявивши, що витік – блеф, а спецслужби росії давно неспроможні на справжні шпигунські операції.
Проте сьогодні Зеленський оголосив проведення Ставки, де зокрема планують розглянути питання запобігання витоку інформації про майбутній контрнаступ. Кому підіграє Офіс Президента: прикриває справжній виток чи підтримує легенду про нього, взнаємо набагато пізніше. Але що це багатоходівка — сумнівів немає.
Це лише початок “шпигунської” історії і вона обростатиме новими деталями та теоріями. За розслідування взялися Bellingcat та інші розслідувачі. Владі США теж доведеться давати якісь більш конкретні коментарі.
