Верховна Рада ухвалила Закон про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо призначення одноразової грошової допомоги. Законодавча ініціатива №12234 була підтримана 289 народними депутатами. Новий закон, з одного боку вирішує низку проблемних аспектів у сегменті соціального захисту ветеранів, грошових одноразових компенсацій. З іншого – залишає не до кінця закритими деякі гострі соціальні та гуманітарні питання. Далі про це у матеріалі.
Контроль відновлення
Нові положення законів пропонують внести зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо забезпечення справедливого підходу до визначення розміру одноразової грошової допомоги родинам осіб, які в період з 24 лютого по 25 березня 2022 року та з 26 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану, загинули під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Встановлюються виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень у разі участі у бойових діях.
Очікується, що ухвалений закон матиме позитивний вплив на інтереси членів сімей цивільних осіб, які в період з 24 лютого по 25 березня 2022 року та з 26 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану, загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також забезпечить справедливий підхід до визначення рівня державної підтримки для сімей загиблих осіб, які пліч-о-пліч з військовослужбовцями, поліцейськими, працівниками органів і підрозділів цивільного захисту стали на захист суверенітету та територіальної цілісності України.
Проте, є і інший погляд.
Так, виплата передбачена для родин осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, контузій, каліцтва чи хвороб, отриманих під час бойових дій із 24 лютого по 25 березня 2022 року або після 26 березня 2022 року на територіях, де офіційно велися бойові дії, згідно з переліком від Головнокомандувача ЗСУ.
А якщо людина зникла безвісти? Це, мабуть, найболючіша частина. Ти не маєш тіла, не маєш прощання, не маєш навіть впевненості. Тільки надію або тишу. На жаль, наразі законодавство не дозволяє виплату допомоги родинам зниклих безвісти, допоки суд не визнає особу померлою.
Це рішення було ухвалено з юридичних міркувань, аби уникнути правової невизначеності. Водночас держава не залишає ці родини напризволяще – грошове забезпечення військовослужбовців, які зникли безвісти, зберігається з усіма посадовими окладами, надбавками, а також із щомісячними виплатами (загалом понад 130 тисяч гривень).
Крім того фахівці вбачають і інші нюанси.
З огляду на те, що вже за кілька років кількість ветеранів нинішньої війни може становити чверть від усього населення України, законодавство, що регулює їхній статус, потребує нагального вдосконалення зі зміщенням фокусу уваги на потреби молодих захисників і захисниць, які воюють за Україну з 2014 року. Тобто постає потреба в розмежуванні статусу, включно з правами у сфері соціального захисту, ветерана радянської доби та сучасної війни, аналізує ситуацію Марина Кахнова помічниця адвоката ЮФ ILF, консультантка БФ «Здорові рішення».
Правове регулювання статусу ветерана в Україні має свою специфіку: ветеранами вважаються не тільки учасники/учасниці бойових дій.
У ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, щодо ветеранів війни належать учасники/учасниці бойових дій (далі — УБД), особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники/учасниці війни. При цьому Закон називає ветеранами людей, які взагалі могли не брати участі в бойових діях. Наприклад, учасниками/учасницями війни, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9, визнано осіб, які в період Другої світової війни працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах тощо. В окремих випадках наявність статусу ветерана пов’язана не з участю в бойових діях, а з кількістю років вислуги у відповідному органі або стажем роботи. Наприклад:
- ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визначає ветеранами військової служби осіб, які бездоганно прослужили визначену кількість років у війську, в органах внутрішніх справ, Національній поліції тощо (тобто тут статус надано, по суті, за вислугу років, а не за участь у бойових діях).
- Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ветеранами визнано осіб, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян і фізичних осіб, що мають стаж роботи 40 років для чоловіків і 35 років для жінок та вийшли на пенсію (відповідно тут наявність/відсутність статусу пов’язана з певним стажем роботи).
Очевидно, що таке широке формулювання поняття «ветеран» не тільки може призвести до розмивання образу ветерана в суспільстві (коли суспільство втрачає чітке уявлення про те, хто такі ветерани й чому вони заслуговують на особливу увагу та підтримку), але й до ситуації, коли ветерани без бойового досвіду отримують такі самі пільги й послуги, як і ті, хто брав участь у бойових діях (до того ж ветерани без бойового досвіду та ветерани з бойовим досвідом, з високою ймовірністю, будуть мати різні потреби і труднощі).
Також потрібно враховувати, що чинне українське законодавство не пов’язує статус ветерана зі звільненням із військової служби, що передбачає зняття з військового обліку. За таких обставин може виникнути ситуація, коли людина матиме подвійний статус. Наприклад, ті, хто брали участь у бойових діях у період ООС і офіційно оформили свій статус, отримавши посвідчення УБД, а після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року продовжили воювати (уже в статусі ветерана), є чинними військовослужбовцями й ветеранами одночасно. На противагу цьому підходи до визначення статусу ветерана в зарубіжних країнах відрізняються. Наприклад, у США ветеранами називають військових, звільнених із військової служби. У Хорватії зазначений статус пов’язують із військовими, які брали участь у місцевій війні за незалежність. У досвіді Ізраїлю цікавим є те, що в цій країні законодавство чітко розмежовує статуси ветеранів Другої світової війни та сучасних демобілізованих військових (які надалі стають резервістами й можуть бути залучені під час воєнних дій за потреби, тобто їхній зв’язок із військовою службою не переривається).
Питання подвійного статусу може також виникати, коли військові одночасно мають право на статус УБД й отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Обидва статуси набувають за правилами, встановленими відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Цим самим законом передбачено пільги для категорій громадян, які мають відповідні статуси. Якщо учасник/учасниця бойових дій дістав/дістала поранення, травму, каліцтво або захворювання під час виконання обов’язків військової служби і йому/їй встановлено будь-яку групу інвалідності, він/вона має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. У разі надання учасникові/учасниці бойових дій (війни) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни видане раніше посвідчення УБД вилучають і залишають на зберіганні в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина/громадянки з повідомленням органу, який видав таке посвідчення. Тобто в цьому випадку законодавці дали людям право обирати між двома статусами. Це означає, що й пільгами можна користуватися лише за одним обраним статусом.
