Коли дуже хочеться створити страшний фейк про «укронацистів», занурюєшся в контекст, малюєш песика Патрона, але не можеш опанувати українську мову навіть зі словником.
Саме така халепа трапилась з російськими фейкоробами та пропагандистами.
Днями поширилася картинка, з якого сміється весь український фейсбук, де нібито у школі майорить об’ява для учнів, аби вони доносили на своїх батьків. Вкид був опублікований в твіттері та на сайті сміттярці «ДонПресс». http://surl.li/datgu
Загалом, традиція здавати власних батьків абсолютно радянська.
Але тут її намагались видати за реалії українського суспільства. Проте, це чергова і невдала спроба російської пропаганди «вдягнути» на нас їх страхи і кліше. Так було на початку війни у меседжах – «кадирівці йдуть». Саме такий страх був нав’язаний російському суспільству з певною метою. Але ми тут до чого? Хай на болотах їх і бояться.
Аналогічно і з доносом на батьків, які «погано говорять про Зеленського». Тут неозброєним оком вбачається споконвічне російське схиляння перед «царем-батюшкою». Так за раз на росії формлаьно не цар. Але всі ознаки диктатора, як то кажуть «на ліцо».
Ми, звичайно, знаємо, що українська мова складна. Але… «Розпові» та «Вчительке» – ну зовсім позорисько. І де вони бачили квитки в театр за 40 гривень?! Явно кліше, як мінімум 10-ти літньої давнини.
І з одного боку хочеться сказати, що, «маладца» – «В Україні» (а не на) – потроху вчаться! Проте, це скоріше виняток, а не правило.
Давайте згадаємо, вибачте, скабєєву з її «поляница» (тобто, «клубніка» по скабєєвські). Вони, насправді, нічому так і не навчилися. Як закидали фейки, перекладені з російської через найпростіший траснлейтер ще з часів пандемії коронавірусу, так закидають і зараз. Бо для того щоб мати стимул вчитися – потрібен запит на знання, на достовірність. А на болотах такого запиту немає і не було. Тож, для ватної аудиторії, і так зійде.
