Через антиукраїнські акаунти та російських пропагандистів “воєнкорів” було закинуто фото націоналістичних листівок, які нібито поширювали у Івано-Франківську. Прикметно, що в українському сегменті соцмереж немає жодної згадки про це. У твіттері поширювачами були проросійський “американець” та польський антиукраїнський канал «Стоп українізації Польщі».
Зміст листівки відверто расистський, але це підробка, яка не має стосунку до України
Підробку видають кілька елементів.
По-перше: у тексті є слово “руцьке”, яке в такому написанні в Україні не використовують на позначення росіян. Його радше використовують в контексті “руцьке ізик”, коли хочуть показати, що мешканці росії не володіють російською мовою. У цьому ж випадку поряд з образливими назвами “пшеків та бульбашів” справжні шовіністи використали б “москалів” чи “кацапів”. Також видає себе “стилістика гуглтранслейу”: перед “інше лайно” мало б стояти “та”, якби писав українець, а “жнива́” в українській – це завжди множина, тому в родовому відмінку “час жнив настав”.
По-друге: недолугою виглядає спроба притягнути Гітлера до історії української національно-визвольної боротьби та тим паче до Кримського мосту. Так на звороті листівки вказана низка дат, а далі йде заклик “твій час подвигів”. Ці дати нібито мають знаменувати якісь визначні події в історії української історії чи національного руху. Але російські пропагандисти не маючи історії власного національно-визвольного руху так само помилково уявляють і український.
Так першою датою у листівці вказано 20 квітня 1889 – день народження Адольфа Гітлера. І це одразу провал, адже жоден націоналістичний рух в Україні ні коли не виводив свою історію з народження Гітлера. В Україні взагалі національно-визвольна ідея ніяк не пов’язана з Німеччиною: вона формувалася та розвивалася на інших ідеях іншими ідеологами.
Далі у росіян все йде за методичкою. В листівці вказані 1 січня 1909 р. (день народження Степана Бандери); 2 березня 1929 р.; 8 квітня 1940 р.; 14 жовтня 1942 р. (створення Української повстанської армії, УПА). Тут ніби все логічно, хіба що святкування дня народження Бандери – це доволі новітня традиція, та й подвигу ніякого в цьому нема.
А от далі знову збій методички: як знаменна дата вказане 2 травня 2014 р. – день зіткнення між прихильниками Євромайдану та проросійськими колаборантами з «Антимайдану» в Одесі. Це важлива дата, бо цього дня було остаточно придушено спроби російського захоплення влади в Одесі. Також це дата трагедії загибелі людей в Одесі. Проте це одна з багатьох трагічних історій українсько-російської боротьби: в інших містах були більші втрати, які продовжуються і зараз. Тому ця дата для українців не привід для свята.
Це для російської пропаганди 2 травня в Одесі – фетиш, оскільки росіяни тоді втратили шанс на “русскую” Одесу й більшість загиблих були прихильниками “русского міра”. Вони досі намагаються це виставити ледь як примусове приєднання “русского” міста до України.
8 жовтня 2022 – вибух на Кримському мосту. Ну це взагалі притягнуто за вуха. Націоналісти до цієї події не мають жодного стосунку. Так, ця військова операція мала певне символічне значення для України – показала незахищеність Росії. Але ніхто її не відзначає. На відміну від росіян, де використовують атаку на міст у жовтні 2022 року, як виправдання нападу у лютому. Путін теж любить пояснювати, що він мститься пологовим будинкам та житловим кварталам за міст. Навіть якщо вибух на мосту був значно пізніше.
А головне, який зв’язок між днем народження Гітлера та мостом? Отже, росіяни в листівці понаписували таких дат, які тригерять саме їх.
По-третє, на листівці вставлені фото різних організацій. Колеги з ВоксЧеку визначили, що ліворуч – скріншот з присяги Азову ще 2014 року, праворуч – марш Центурії від 2020. Азову зараз явно не до боротьби “з циганами”, добір до 12-та бригада спеціального призначення «Азов» Нацгвардії чи Третьої штурмової бригади здійснюється зовсім іншими методами і за іншими критеріями. Шовінізму та нацизму в списках вимог там немає.
І на останок: немає жодних доказів, які б ідентифікували, що листівки справді були в Івано-Франківську чи будь-де в Україні.
Матеріал підготовлено фахівцями видання “Брехунець”
