23 лютого кримські татари згадують видатного кримськотатарського діяча, першого голову уряду проголошеної в 1917 році Кримської Народної Республіки, голову Тимчасового кримсько-мусульманського виконавчого комітету та головного муфтія Криму Номана Челебіджихана. Він був жорстоко закатований більшовиками. День його загибелі став для кримсько-татарського народу днем жалоби. Далі у матеріалі декілька фактів про цей день.
ФАКТ 1.
21–24 лютого 1918 року Севастополем прокотилася хвиля найжорстокіших убивств. У ніч на 23 лютого до в’язниці увірвалася група матросів-більшовиків. Муфтія розстріляли і вже мертвого били прикладами і каменями по голові. Потім тіло Челебі-Джихана разом із тілами ще сотень убитих матроси викинули в море.
ФАКТ 2.
Номан Челебі-Джихан народився 1885 року у селі Сонак Перекопського повіту Таврійської губернії в родині землевласника. Закінчив мектеб і медресе, в університеті Стамбула здобув вищу юридичну та богословську освіту.
Участь у національному русі почав брати з 1906 року. 25 березня 1917 обирається головою Мусульманського виконавчого комітету, створеного на загальних зборах мусульман Криму, який відав усіма культурними, релігійними, економічними, а потім і політичними справами кримських татар. Тоді ж його вперше в історії кримськотатарського народу обрано духовним главою кримських татар – муфтієм.
Більшість дослідників вважають, що саме Челебі-Джихан був одним із організаторів створеної в липні 1917 року легендарної кримськотатарської партії «Міллі Фирка» та одним із авторів її програмних документів.
ФАКТ 3.
Після більшовицького жовтневого перевороту в Петрограді, який викликав негативну реакцію кримськотатарського національного руху, у Бахчисараї почали свою роботу Установчі збори кримських татар – Курултай, який проголосив Кримську Народну Республіку на чолі з Номаном Челебі-Джиханом.
Але через розбіжності з соратниками 4 січня 1918 року він подав у відставку. Уже за десять днів матроські й червоногвардійські загони зайняли столицю Криму – Сімферополь. Челебі-Джихан потрапив до в’язниці, де згодом був страчений.
Матеріал підготовлено фахівцями виданння “Реальна газета”
