НЕПРАВДА ТА МАНІПУЛЯЦІЯ у зверненні Президента про “ту ж саму війну” та “бездіяльний Захід” – Без Брехні
Фактчек

НЕПРАВДА ТА МАНІПУЛЯЦІЯ у зверненні Президента про “ту ж саму війну” та “бездіяльний Захід”

Президент у своєму зверненні запропонував знову «прості рішення» і поділ лише на чорне і біле: «чорні» ЗМІ та Захід нагнітають, а «білий» офіс президента розказує “всю правду” про щасливе майбутнє. Зеленський безпідставно обіцяв, що «все буде добре у нас: і шашлики будуть, і футбол, і новий рік”. А після заяви, що війська російські на кордонах є, намагався заспокоїти словами: “(не)купуйте гречку, (не)знімайте готівку”.

 

Але головними маніпуляціями було те, що Володимир Зеленський:

  • заперечував об’єктивну реальність: “Не нагнітайте паніку, нічого нового не сталося – це та ж війна що вже 8 років триває”,

  •  та водночас суперечив своєму ж запереченню: “Вимагаю від західних партнерів не загальних обіцянок, а чітких – що вони зроблять з Росією, КОЛИ вона вторгнеться до України”.

БезБрехні пояснює, чому в цих меседжах криється неправда і маніпуляція.

 

АНАЛІЗ І СПРОСТУВАННЯ

Так, для Зеленського справді “нічого нового не сталося”: він як і раніше переконує, що понад сотню тисяч російського війська на кордоні й відкрита погроза Росії «превентивно» напасти на Україну лише “за обіцянку НАТО” – це те ж саме, що і позиційна війна в режимі «перемир’я» з двома армійськими корпусами терористів, де росіяни, хоч і керують, але заперечують і не афішують свою присутність на Донбасі.

Це не вперше, коли на загрозу нового, масштабного і головне відкритого наступу Росії  Зеленський намагається відповісти, що це та ж війна що і на Донбасі зараз. Просто, мовляв, не дивіться вгору.

Так закордонні розвідки з весни 2021 року повідомляли Президента про зростання концентрації військ РФ поблизу кордонів України не лише зі сторони Донбасу, а і Сумської, Харківської, Чернігівської областей та Криму. В жовтні-грудні повідомлення стали вже публічними.

30 жовтня у WP вийшла стаття з назвою “Переміщення російських військ біля кордону з Україною викликає занепокоєння в США і Європі”

На це 1 листопада ГУР МО заявило, що додаткове перекидання підрозділів не виявлено і це все вигадки ЗМІ.

А вже 2 листопада видання Politico оприлюднило супутникові знімки від 1 листопада, які показували нове нарощування російських військ поблизу України й розміщення там тих армій і підрозділів, які зазвичай дислокуються під Москвою або в Сибіру.

Цього ж дня О.Данілов (Секретар РНБО), заявив, що інформація про концентрацію та скупчення не відповідають дійсності. За версією РНБО та МО це ті війська та техніка, що залишилися після навчань Захід-2020.

Та для світу це була не вигадка ЗМІ. Вже 6 листопада директор ЦРУ Вільям Бернс спеціально полетів у Москву, аби розібратися в намірах Росії щодо України та попередити про увагу США до ситуації на українському кордоні.

Попри це 7 листопада представник ОП заявив, що Офіс Президента на цей момент не має жодної підтверджувальної інформації про нарощування військ.

Аж 10 листопада у відеозверненні Зеленський визнав, що західні партнери надали інформацію про “активне переміщення російських військ вздовж українських кордонів та збільшення їхньої концентрації”.

Хоч Зеленський і сказав, що Росія «концентрує майже 100 тис. військових на нашому кордоні”, та він використав свою маніпуляційну «заспокійливу» тезу, що не треба панікувати – це та сама війна: «обстріли, скупчення та переміщення військ відбувається на фронті восьмий рік поспіль».

Так, на фронті продовжуються обстріли та переміщення, проте фронт проходить лише по лінії розмежування в Донецькій та Луганській областях. До того ж Росія вперто не визнає своє присутності і не переміщає там війська відкрито. Тут же йдеться про весь східний, північний та південний кордони України. Тобто Зеленський навмисно уникає будь-якої згадки про концентрацію військ задля можливого масованого вже відкритого вторгнення. Просто “не дивіться вгору”.

14 грудня в інтерв’ю італійській газеті Зеленський повторив тезу про те, що це війна з 2014 і тому скупчення військ не дивують, а метою є лише шантаж Заходу.

І ось, у останньому зверненні, попри те, що російські війська «для навчань в Білорусі» вже за 90 км від Києва, ми знову почули: нічого нового, не панікуйте.

Це не «та ж війна на Донбасі» і ситуація кардинально інша ніж у 2014 році

Росія зараз не вимагає «дотримання прав «народа донбасу», федеративного устрою чи державної російської мови. Наразі погроза пряма: якщо не забороните Україні вступ до НАТО і не припините військову підтримку – ми нападемо з “захисною метою”.

Концентрація військ для такого “захисту” не відповідає ситуації 2014 року на Донбасі: 

1. Протягом останнього року було значно підсилено російський плацдарм в Криму: За 2021 рік Росія перекинула 50 штурмовиків та винищувачів, ЗРК С-350 (50Р6А) «Витязь» и Бук-М3, ОБСЄ фіксувала в Криму нові десантно-штурмові елементи, а також бойові танки Т-72Б3, 120-мм міномети, 122-мм гаубиці, броньовану техніку та інше обладнання, під видом навчань заїхав зенітний полк, що має зенітно-ракетні комплекси Стріла-10” і переносні зенітно-ракетні комплекси “Верба”, перекинули 21 тисячу військових  у листопаді під виглядом боротьби з повенями, постійно збільшується кількість військових кораблів. Прямо зараз в Чорне море прямує 6 десантних кораблів РФ.

2. Російські війська в Білорусі. З листопада у межах Військової доктрини Союзної держави, Білорусь координує з Росією дії з захисту їхнього союзного кордону, в тому числі з Україною. Тобто російські війська там можуть перебувати цілком відкрито. Ще восени Росія перекинула до Білорусі винищувачі та ракетні комплекси великого радіуса дії С-400 “Тріумф”

3. 17 лютого розслідувачі з лабораторії при AtlanticCouncil оприлюднили фотозвіт з прибуттям до Білорусі російської військової техніки в рамках підготовки до навчань “Союзна рішучість 2022”. Так на ст.Речица вивантажили комплекс Ураган, пізніше ініші розслідувачі ідентифікували розташування військового табору біля Іванівки, звідки 40 км до Чернігівської області і 90 кілометрів до Києва. В цьому районі немає жодних полігонів заявлених для військових навчань.

4. Готовий плацдарм ОРДЛО: два армійські корпуси чисельністю близько 21 тисячі осіб і 600-800 російського керівництва мають бойовий досвід і облаштовані позиції якщо не для широкомасштабного наступу вглиб України, то хоч для спроби  завоювання облаштованих позицій ЗСУ.

5. І головне – відкрите скупчення російських військ на території Росії вздовж кордонів. В грудні міністр оборони Рєзніков заявляв про 94 тисячі таких військ. В січні закордонні розслідувачі представили мапу розташування десяти основних скупчень російських військ у межах досяжності українського кордону. Майже всі вони включають артилерію, важку техніку та танки. Чисельність – понад 100 тисяч. Проте загалом Росія розраховує на можливість залучити в можливій операції 175 тисяч військових (з військових навчань у Білорусі та з ОРДЛО).

 

6. Не варто забувати і головної безпекової складової – газогону до Європи. Як тільки буде запущено Північний Потік 2, Росії вже можна буде не боятися переривання постачань газу через відкрите вторгнення в Україну і пошкодження української «труби». Тому після завершення будівництва Росія вдалася до відкритого шантажу Європи: або через ПП2, або не буде газу взагалі.

”ЗАГАЛЬНІ” ОБІЦЯНКИ ЗАХОДУ ЧИ СПРАВЖНІ ДІЇ

Не зважаючи на заяви Зеленського, що загрози “нової війни” немає, західні країни почали активно надавати допомогу Україні не лише обіцянками санкцій проти Росії.

1. За останні два тижні країни ЄС та США тільки те і роблять, що погоджують санкції і заходи впливу на Росію.

2. Після розмови США-Росія Байден не погодився на вимоги Росії, очільник НАТО теж категорично заявив, що Росія не має права втручатися в справи України щодо вступу в НАТО.

3. Поставки зброї Україні: США погодили пакет військової допомоги на 300 млн доларів, дозволили постачання Джавелінів та іншої американської зброї прибалтійським країнам, надали у грудні 80 тонн військової допомоги, передали бойові катери, Британія днями безплатно поставила більше тисячі новітніх протитанкових систем NLAW, які називають “Джавеліном для міста” через їхню майже 100% ефективність ураження броньованої техніки на коротких дистанціях.

4. Морська підтримка з боку США та Британії. Протягом 2021 року американські та британські військові кораблі неодноразово входили в територіальні води України, що  мало стримувальний ефект. Британський корабель взагалі спричинив істерику у росіян, пройшовши  вздовж окупованого Криму.

5. І знову ж таки – боротьба за Північний Потік 2. Не зважаючи на астрономічну ціну газу через шантаж Росії, попри колосальні збитки, які несе Європа, ПП2 не дозволяють запустити. Європейці не просто співчувають Україні, а платять за це щодня з власної кишені.

Ці та багато інших непублічних дій західні держави здійснюють фактично наперекір суперечливій публічній позиції президента України, який то заявляє, що нічого страшного і нового не відбувається, то вимагає якихось «конкретних дій» проти Росії (яка нічого нового не робить). Виглядає так, що інші держави серйозніше сприймають загрозу ніж Зеленський. На щастя контакти з урядом України, а саме з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою більш конструктивні – з ним щодня координують дії щодо санкцій та допомоги представники країни ЄС, Канади та США.

ВИСНОВОК:

  • Зараз йдеться не про можливе загострення гібридної війни на Донбасі, чи шантаж західних партнерів заради визнання «республік», як це намагається зманіпулюватм  Зеленський. Цього разу Росія відкрито заявляє, що її не влаштовує саме існування України як незалежної держави. Саме тому вимагає від світу пообіцяти не допомагати Україні, коли Росія буде «повертати» цій «колишній союзній республіці» роль підконтрольної буферної зони між Росією та НАТО. Уявні бази НАТО – лише привід, мова йде про саме існування України. 
  • Так, звісно ж, замість українців ніхто воювати не буде, але Зеленський неправдиво звинувачує інші держави у відсутності реакції на те, що заперечує сам. Натомість держави якраз і реагують і словом і ділом: не лише погрожуючи санкціями, а й впроваджуючи їх, блокуючи запуск ПП2, постачаючи Україні зброю та надаючи розвіддані. 

 

Автор. Олекса Шарабура

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja