У протидії дезінформації та пропаганді ми часто зосереджуємо увагу на знешкодженні саме російського контенту. Втім наш, так би мовити, північний горе-сусід в уособленні лукашенківського режиму Білорусі, не менш активно ніж кремлівська братія сіють ворожнечу, брехню, вживлюють російські наративи у мізки білорусів. А потім ми питаємо: «…а де ж білоруси?».
Один з таких брудних ротів лукашенкіської пропагандистської машини – микола щекін, відомий і активний пропагандист, якого часто представляють, як філософа, громадського діяча (хоча в той же час він займає посаду завідуючого відділом соціології державного управління Білорусі). Меседжі, які він поширює – є знаковими для загальної ідеологічної політики лукашенківського режиму. Тобто дають розуміння того, в чому намагаються переконати білоруське громадське суспільство. Ось, що нафілософствував товариш щекін.
МЕСЕДЖ 1: «Україна за короткий проміжок часу стала для Білорусі дуже небезпечною країною з точки зору регіональної безпеки. Дії США, вочевидь, спрямовані не лише на дестабілізацію Європи, а насамперед на розкручування маховика війни».
Одразу варто вказати на те, що білоруська пропаганда в особі товариша щекіна використовує мову «гасел», «новояз», словосполучення-кліше широкого сенсу. Така подача інформації, а по суті – дезінформації – малює проблему (в даному випадку уявну) «широкими мазками». Вона не дає ніяких деталей, фактів, дійсних аргументів з приводу заявленої теми. Між тим, такий стиль дозволяє масштабувати вигадану проблему, нагнітати її гостроту, створювати атмосферу загрози чи небезпеки, залякувати аудиторію можливими наслідками вигаданих загроз (і логічним є те, що ці наслідки ніколи не стануть реальними, бо загроза ж вигадана), спонукати до певного змісту думок, поведінки, підштовхувати до дій.
Крім того, мова «широких мазків», не даючи аудиторії реального фактажу, підштовхує пересічного користувача інформації самого додумувати ці аргументи, часто-густо фантазуючи на актуалізовану тему. Це чудове підґрунтя для чуток, пліток, «кухонних наративів», викривленої логіки трактування тих чи інших подій та фактів.
Якщо глянути на меседж щекіна, то там широких мазків один на одному і іншим поганяє. Як то: «небезпечною країною з точки зору регіональної безпеки», «дестабілізація Європи», «розкручування маховика війни».
Ці поняття можна трактувати у будь-якому сенсі, додумувати, вигадувати потрібні елементи, які стануть на заміну реальних фактів.
І найголовніше, і найнебезпечніше те, що спростування таких меседжів «широких мазків» є або неможливим, або складним. В нашому випадку ми розуміємо зміст, який вкладає пропагандист у такий меседж, тому спростувати його достатньо легко: ні до 24 лютого, ні після на землю Білорусі не впала жодна ракета, бомба чи снаряд з боку України. Натомість, ще з осені 2021 року саме білоруська територія стала потужним плацдармом для розгортання російського угрупування для вторгнення, а після 24 лютого – ще і плацдармом звідки постійно велися обстріли ракетами української території з ракетних комплексів та бойових літаків. Тому питання хто для кого став небезпекою у регіоні – закрито.
МЕСЕДЖ 2: «По суті, колективний Захід на чолі із США оголосив повномасштабну війну росії, а отже, і союзній державі»
Те дуже приємно, що пропагандист такою заявою по суті визнав причетність та у найближчому майбутньому – неминучу відповідальність за скоєні росією злочини проти України. Бо як він сказав, оголошено війну, так званій «союзній державі».
Крім того, тут чітко прослідковуються три ключові наративи, які згенерувала і активно поширювала російська пропаганда, а білоруський міньйон, як папуга повторює.
По-перше, Захід не оголошував війну ні росії, ні тим більше Білорусі. Більше того, навіть сама недофедерація її не оголосила Україні. Бо оголошення війни – це вже зовсім інші юридичні міжнародні наслідки, наслідки і покарання. А боягузлива кремлівська верхівка ох як боїться наслідків.
По-друге, білоруська пропаганда, як і російська навмисно заплутують причинно-наслідкові зв’язки. Економічні санкції та політична ізоляція рф і Білорусі стали наслідками повномасштабного вторгнення в Україну, а не навпаки.
По-третє, пропагандист намагається грати роль жертви, що є маніпуляцією і наслідком попереднього пункту. В той же час, як росія так і Білорусь у цій війні чітко затаврували себе як агресори.
МЕСЕДЖ 3: «Протягом 30 років українському народу насаджувалась ідеологія нацизму, бандерівців – вбивства та ненависті. Тому лише позбувшись цієї «коричневої чуми», можна стати суверенною та самостійною країною. Сьогодні український народ сам має захотіти та докласти всіх зусиль з вигнання нацистів та не допустити окупації своєї країни колективним Заходом»
У цьому меседжі, як і у першому все намальовано «широкими мазками» мови «гасел»: «насаджувалась ідеологія нацизму, бандерівців – вбивства та ненависті», «коричнева чума», «вигнання нацистів», «не допустити окупації Заходом».
По великому рахунку тут і спростування зайві. Але нагадаємо пропагандистам, що за ті самі 30 років в Україні змінилося 6 президентів (а в тій же Білорусі фактично незмінно залишався на посаді лукашенко). Всі вибори були визнані демократичними. За цей час в залежності від політичної сили, яка приходила до влади змінювалася і культурна, і соціальна політика і самі політичні вектори. Як то було при януковичу, коли Україну намагалися загнати у «тайожний союз». Його ж пропагандисти не називають «нацистським» (хоча….).
До того ж в Україні ні на конституційному рівні, ні на культурно-історичному не існує ні одного документу, який би давав підстави говорити про впровадження на державному рівні «нацистської ідеології». Якраз навпаки – Україна дотримується всіх міжнародних документів, які засуджують нацизм, забороняють його поширення.
