МІФ про те, що до цукру виникає звикання, як до наркотику – Без Брехні
PROМіфи

МІФ про те, що до цукру виникає звикання, як до наркотику

На порозі осінь. Вечори і ранки холодніші. Хочеться чогось тепленького. А до тепленького солоденького – ну як же без тістечка чи шоколадки. А там – ЦУКОР! А до нього – звикання гірше, ніж до кокаїну!  

А отут – стоп. Популярний міф про те, що цукор – це нібито наркотик 21 століття, став таким звичним та розповсюдженим, що ви й не подумаєте перевірити це твердження, коли вкотре побачити його в інформаційному просторі. А дарма! Тому що це неправда! Міф, який прижився, укорінився і квітне буйним цвітом.

І навіть якщо ви на дієті й відмова від шоколадок викликає у вас сум, роздратування та весь спектр неприємних емоцій – можете заспокоїти себе прямо зараз – це не ломка. Це просто – сум! З чого ж ми взяли, що до цукру виникає звикання як до “наркотику”? Пояснюємо.

 

МІФ 1. Від цукру настає “ломка”, як від наркотику

СПРОСТУВАННЯ

Надійним джерелом для спростування цього міфу буде звіт Європейської комісії, який розглядав такі питання як “Інтегрована нейробіологія споживання їжі, залежностей та стресу”.

Відповідно до цього звіту, немає достатньо доказів, щоб стверджувати, що цукор може викликати залежність схожу з наркотичною. Більш того, дуже мало доказів, які б показали, що будь-яка їжа чи напої (за виключенням алкоголю та кофеїну) можуть викликати залежність.

Але звідки взагалі пішов цей фейк? Ідеї про цукор і залежність від нього, які нібито сильніша за кокаїнову, вже давно гуляють мережею, але більшість досліджень, які б стверджували про наркотичні властивості цукру були проведені на… щурах. Результати досліджень на тваринах не можна так просто взяти й екстраполювати на людей. Але навіть деякі дослідження на щурах спростовують цю ідею.

Одне дослідження, в якому брав участь психіатр з Кембриджського університету Хішам Зяуден не підтримує ідею можливості цукрової залежності. У висновках дослідження зазначається, що через брак доказів науковці не радять включати в харчові рекомендації чи наукову літературу твердження, що цукор викликає залежність по типу наркотичної.

Він також надавав коментар на цю тему британському ЗМІ The Guardian. 

І найцікавіше в тому коментарі те, що дослідження на щурах показали, що тварини демонстрували залежну поведінку лише коли науковці обмежували їхнє споживання цукру дві години на добу. Коли щурам дозволяли їсти цукор, як вони того забажають, тобто саме так, як ми його і їмо, тварини не мали симптомів залежності. А ще цікаво, що така ситуація була і з цукром, і з цукрозамінниками. Тобто якщо казати про щурів, то вони підсідали не на конкретну речовину, а на солодкий смак.

 

МІФ 2. Від цукру залежність сильніша, ніж від кокаїну

СПРОСТУВАННЯ

Часто в мережі можна побачити також спекуляції на тему, що щури більше віддавали перевагу цукру, ніж кокаїну. Так, але науковці пояснюють це особливістю поведінки та нейрофізіології тварин, а не ознакою страшної наркотичної властивості вашої шоколадки.

Якщо ми знову повернемось до звіту Європейської комісії, то вони зазначають важливий факт: залежність від речовини та порушення харчової поведінки – стан, коли саме раціон людини нездоровий і вона знаходиться в полоні своїх нездорових харчових звичок – це дещо різні речі. Ми ж не можемо казати про залежність від сала чи залежність від смаженої картоплі або котлет.

Звичайно, вам може здаватись, що ви залежні від цього, але ніт! Відсутність сала чи шоколадки змусить вас зажуритися, але ви не будете відчувати класичного синдрому відміни, який буває у людей з наркотичною залежністю.

Річ у тім, що ми еволюційно схильні робити вибір на користь солодкої, жирної, калорійної їжі. Це допомогло нам вижити багато років тому. Наш стиль життя змінюється дуже швидко, мозок ніяк не збагне, що мамонтів немає, зате багато калорійної та доступної їжі. І, звичайно, ми можемо “підсісти” на певну їжу, особливо, якщо звикли боротись зі стресом та втомою за допомогою чогось солоденького.

Це беззаперечно погано, як і надлишок цукру для вашого здоров’я.  Але ні, це не робить вас наркоманом.

 

Авторка. Наталія Бушковська

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja